Останнє у блогах

Більше

Архів


Друга рідна і другорядні діти

Каша Сальцова, 26.02.2010 16:04

Хто б казав звичайно - дівчинка з підписом Каша. Але у мене є велика кількість знайомих Анн, що категорично не хочуть бути Ганнами. Вони себе ними не відчувають. І так само є знайомі Івани і Сашки, які не хочуть бути Ванями і Сашами. Вони радше будуть почуватись Іванками і Олесиками. Маленький син Ігора Пелиха, так і казав  у своєму садочку, чим висаджував виховательок: "Я - Іван. А Вані живуть за Уралом". Щоправда у мене є також знайомі, які краще представляться як Зорг ніж Петро або Лулу замість Олени. Тому що разом з іменем хочуть відокремити себе від чогось суттєвішого, ніж страшненька паспортна фотографія. Але коли ти кажеш дитині, що його ім’я є невірним, некрасивим і негарним, ти ставиш під сумнів всю дитину, цілком. А також її маленький нестійкий світ, в якому він є другорядним Мішєй. Але саме Мішу люблять батьки, друзі та вихователі. А хто такий цей невідомий Михайлик, який значно кращий за нього, Мішу і претендує на його, Мішине, місце, малому не зрозуміло. Дитина просто відчуває розгубленість і те, що її такий комфортний Мішин світ щойно хтось чужий впевнено копнув. Міша відтепер це хтось недостатньо хороший, хтось неправий.
Натуралізація через приниження дітей - це кричуща професійна непридатність. Українізацією дитячого середовища мають займатись люди, які здатні зробити мову "другою рідною". А нові рідні, як і в родині, не мають принижувати вже існуючих.  
У пані Фаріон була прекрасна ініціатива - вішати на дитячі меблі і речі наліпки з  українськими назвами: шафа, а не "шкаф" шухляда, а не "ящик", комірка, а не "кладовка". Щоб вихованці знали, як українською правильно називати іграшки, предмети побуту. Це допомагає дитині краще відчувати мову, розуміти інших, вчитись нового, навіть якщо вдома в неї вже є шкаф, кладовка и ящики, які вона добре знає.  Але не можна ліпити наліпку на саму дитину, це неприпустима помилка. Всі знають, як трансформують ім’я батьки та педагогичний склад у всіх країнах, коли хочуть заохотити або похвалити. Сьогодні дитина "Дусик" а завтра "Дар’я Михайлівна, винеси нарешті сміття". Але жодний урядовець не має права приходити і ставити самоусвідомлення дитини під сумнів, демонструючи їй, що разом із іменем, все її попереднє життя було "не таким".
Історія замовчує, чому пані Фаріон не спитала: "Міша, а чи хтось називає тебе Михайликом або Михасем?А тобі подобається?" Звідки ця зверхня неповага до права малюка на крихітне самовизначення в рамках свого імені.

 Але я би на місці батьків та інших обурених громадян вимагала не адміністративного покарання, не проходження іспиту на професійну придатність. Не зиск за моральну шкоду та національну нетерпимість, не вимогу заборонити викладати українську дітям. Я би вимагала у влади бути справедливою. І перекласти прізвище Ірини Фаріон, згідно існуючим словникам та поміняти їй паспорт. Щоби був у країні прецедент і наука на майбутнє. І тоді мабуть Ірина Бабовида, або Ірина Жіночкувата (а саме так можна перекласти  прізвище Farion з англійського сленгу) - , стане живою пам’яткою про те, що національний інтерес має бути мудрим. Хто "за"? 

подяка за словник https://twitter.com/Alexandr_UA


* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Shift+Enter.

Про автора:
Вокалістка групи «Крихітка».


Коментарі наших відвідувачів:


+ Додати
 введіть код  

Всі записи:

Головна RSS