Останнє у блогах

Більше

Останні коментарі

Austin
hydroxychloroquine online canada
Коментарів: 813
Monrealquids
albums or playlists you want to your devices. If you on a train <a href=https://www.fkbonline.co.uk/>< ;b>pandora uk sale outlet</b></a>, this is the next best thing. I mostly use ...
Коментарів: 22172
Monrealquids
Sarah Hennessy`s Paddy (S. I also don`t quite get the sound controls. It seems that if you click on the music tab you should be able to control the music volume <a href=https://www.thisisallure.co.uk/> <b>rose ...
Коментарів: 22172
Phillis
alternative to hydroxychloroquine
Коментарів: 22172
Thomasbrack
n95 face mask Only another narcissist would really "want" to, and affordtodo so! They can do so without feeling depleted. In fact, the thought that someone is trying to outsmart them wouldtotallyenergizea ...
Коментарів: 22172
Monrealquids
Let see how you react when you actually SEE a horse slaughter plant like Dallas Crown in Kaufman <a href=https://www.thechequerfc.co.uk/> <b>cheap genuine pandora charms</b></a>, ...
Коментарів: 22172
Monrealquids
I`d rather just plug in my Ipod. Paying for radio is something I can`t just get on board with.. After that opening <a href=https://www.lockerworks.co.uk/>& lt;b>cheap pandora rings</b></a>, ...
Коментарів: 22172
Monrealquids
nor do I routinely douse it with herbal teas or the delicious sap of the tree we call maple. Now <a href=https://www.fkbonline.co.uk/>< ;b>cheapest pandora earrings</b></a>, he really ...
Коментарів: 22172
Dino
best acetaminophen pills
Коментарів: 87
Willian
chloroquine over the counter usa
Коментарів: 1452

Архів


Геніальний твір Бузини

Юрій Луканов , 22.02.2010 16:42

Лисий вурдалак Олесь Бузина написав геніальне оповідання. Ні, ні - я не жартую. Цілком серйозно кажу. В ньому талант прорізався. Називається цей сатиричний твір „Крейсер „Жовто-синя Україна" http://www.from-ua.com/kio/a29eabcf111e7.html . Схоже, написаний досить давно, можливо, з рік  тому. Але я не стежу спеціально за творчістю цього автора. Лише почитую, коли натикаюся під час мандрів Інтернетом. Тому не побачив  за його відразу. Отож, вибачайте, що пишу із запізненням.

         В основі допису  убієнно смішна метафора: Україна у вигляді крейсера, вся команда якого нагадує нашу політичну еліту. І вони всі  такі кумедно-нікчемні, що ледь не пісяєш від сміху. Прочитав і мене  ще раз відвідала, здається, очевидна істина: ми, тупі журналюги, на повному серойзі аналізуємо кожне їхнє газовипускання, а вони щоки розпускають, крадуть потихеньку і на такому ж повному серйозі вдають, що державотворенням займаються, борються за справедливість, бо вона є, роблять десять кроків назустріч лохам... тобто людям, поліпшують наше життя вже сьогодні. Тим часом, з них сміятися треба, бо сміху, як сказав класик,  боїться той, хто вже нічого не боїться.

І тут Бузина  виступив у повному блиску.  Не можу утриматися, щоб не процитувати один абзац: „Після того, як вирішили питання з кльошами, настав час призначать капітана. Зразу знайшлося багато охочих. Але найсильнішими кандидатами були троє. Один уркаган, який змолоду двічі одсидів за кражі матроських шапок. Другий - колишній бухгалтер, випускник славетного Тернопільського сільськогосподарського інституту, що дає освіту вищу, ніж у Сорбонні, і право керувать будь-яким транспортним засобом від вола до Нацбанку. А третє таке, що й казать страшно - по паспорту, наче баба, та ще й з косою, а по ухваткам хуже любого самого вредного мужика. Між кандидатами зчинилась бійка. Уркагана підтримувала Москва, бо він дуже добре співав у Кремлі «Мурку», і обіцяв повести «Жовто-синю Україну» курсом норд ост. А, якщо повезе, то навіть перейменувать її у лінкор «Велика Малоросія».

Ну написав Бузина і   написав  -  що тут дивного? Він же відомий і навіть скандально.  Я роки три-чотири тому наткнувся в  неті на його галасливий „Вурдалак Тарас Шевченко". Прочитав і після того книжок цього автора не читаю, лише деякі статті, коли їх зустрічаю під час мандрів в неті. Бо це література не стільки нашуміла, скільки вересклива. Уявіть собі: сидить собі якийсь чолов’яга похмільний, торгує на базарі чимось, наприклад, самогоном  з-під поли. І мучить його думка, що є ж на світі люди, які живуть чисто, світло, чесно, щиро. Таких людей у школах вивчають, про них  книжки пишуть, на них рівняються. А я в цьому бруді колупаюся, не просихаю, трахаюся з якимись базарними тьолками. Хочеться знову від огиди до самого себе напитися.  Аж тут цьому бідасі підсовують книженцію „Вурдалак Тарас Шевченко". Читає він її через силу і в нього гикавка пропадає і  похмільний синдром минає. Здається, навіть перегаром з рота смердіти перестає. „Ти диви, бля, - думає він собі, -  той віршомаз великий наче, але таке саме одоробло, як і я". І цьому читачеві  легше жити стає.  Він все ще хоче напитися, але вже від щастя, що навколо такі ж гопники, як і він сам. Мабуть, наступною думкою в його переобтяженій голові постане питання: а чого про них книжки пишуть, а про мене ні?

Ой, не треба розпатякувати, що вурдалак всю правду розповідає, а автор цих рядків прихильник  лакування великих особистостей і замовчування  чорних плям у їхніх біографіях. Вурдалак не зробив якогось відкриття. Про походеньки Тараса Шевченка діаспорний літературознавець  Григорій Грабович давно написав. До речі, якісь дурні з діаспори на нього за це наїжджали, мовляв, заплямував національну святиню. Я чув, що й інші літератори про таке писали, але сам не читав.  Отож, про всі непривабливі речі   потрібно писати. Справа лише в інтонації, в розставлянні акцентів.  Можна про це говорити спокійно, констатувати факти, а можна скандалізувати. Недарма кажуть - скандально відомий літератор. Але скандал це для комунальної кухні добре, а в літературі він пахне далеко не шанеллю.

До речі, вурдалак не лише про Шевченка так писав. Здається, я не помиляюся. Він і  Анну Ахматову (не плутати з Ахметовою) так же  не описував, а обпісював просто. І сварливою  вона стала, і заздрісною, і товстою. Автор просто насолоджувався її нікчемністю. Куди там до нього Віталію Вульфу з російського каналу „Культура", котрий не боїться говорити про це саме, але при тому не забуває, що Ахматова ще й великою поетесою була - і це в ній найголовніще.

Так ось, повертаючись до вищезгаданого оповідання Бузини. Останнім мазком автор перекреслив весь кайф від свого твору. Той крейсер український (а точніше - хохляцький) припливає під патронат кого? Правильно - Медведєва і Путіна. Мабуть, як гопник, так і літератор для гопника, не може бути самостійним. Йому до когось сильнішого прихилитися треба. А те, що Путін з Медведєвим  нічим не краще від наших діячів,  лисого вурдалака не бентежить. Бо вони ж тіпа представники рускава міра, який він тепер оспівує.

    

   


* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Shift+Enter.

Про автора:
Журналіст, який грає вар`ята, за сумісництвом голова Незалежної медіа-профспілки України, http://yuriylukanov.ucoz.ua/


Коментарі наших відвідувачів:


+ Додати
 введіть код  

Всі записи:

Головна RSS