Останнє у блогах

Більше

Архів


Чоботи для нової дружини

Зоя Казанжи, 15.02.2010 11:36

А крім виборів і президентів є ще просто звичайне життя...

Нещодавно одна  моя знайома не змогла отримати згоди свого колишнього чоловіка на виїзд спільної неповнолітньої дитини на відпочинок за кордон. Все було замовлено - квитки, готель, і «тато» спочатку погодився дати нотаріально завірений дозвіл, але потім «передумав». Хоча, ні, не передумав, просто виставив ціну: - 2 тисячі доларів і ви вільні їхати, куди хочете! І пояснив: - А чому це ви будете там відпочивати, а я повинен тут сидіти?!

Відповісти на це моїй знайомій було нІчого. Бо як поясниш «біологічному татові», що мова йде про ДИТИНУ і про її інтереси, відпочинок, позитивні емоції врешті решт?!

Можливо, я не стала б писати на цю тему. Якось мене вона, на щастя, не торкнулась. Але останнім часом я почула кілька  подібних  історій від розлучених жінок - колишні чоловіки з тих чи інших причин НЕ ХОЧУТЬ давати дозвіл своїм колишнім дружинам на короткочасні  виїзди своїх дітей БЕЗКОШТОВНО!  І ніякого значення не має те, що роками чоловіки не згадували про своїх дітей, не допомагали ні морально, ні матеріально. 

 Я зараз не про нормальних людей, котрі з тих чи інших причин не живуть однією сім’єю.   А про тих, хто маніпулює і продовжує знущатися над своїми колишніми сім’ями, про тих, з ким нічого вдіяти НЕ МОЖНА!

Моя родичка приїхала до свого колишнього чоловіка в інше місто з проханням отримати такий дозвільний документ на сина, котрому зараз 12 років, а тато бачив його останнього разу в 9-місячному віці.

Чоловік спочатку сховався від неї і її колишня свекруха розшукувала його півдня. Нарешті, прийшов, згодився вислухати. Трохи подумав. І відповів: «Без проблем. 500 доларів». Побачивши розгублені обличчя колишньої дружина і своєї матері, пояснив: «Ти ж знаєш, що я недавно одружився, а вона у мене молода, мені треба їй купити нові чоботи!».

Що в такому випадку роблять жінки, котрі не хочуть бути заручниками дурнуватих ситуацій з так званими «татусями»? Вони йдуть, як правило, до суду, збирають необхідні документи, купують якісь липові довідки і платять-платять-платять хабарі, щоб рішенням суду позбавити своїх колишніх батьківських прав.

«Краще один раз заплатити, ніж постійно почувати приниження своє і своєї дитини», - пояснила мені знайома.

І вона ж розповіла, що зараз досить актуальним є формулювання - «давно втратила свої зв’язки з колишнім чоловіком, його місцезнаходження мені невідомо». До цього треба додати довідку з адресного бюро із зазначенням офіційного місця прописки колишнього чоловіка.  Потім треба писати запити за вказаною адресою... Парадокс полягає в тому, що довідку із адресного бюро видадуть лише в тому випадку, якщо особа, котру розшукують (!), дасть свою згоду на видачу такої інформації про неї.

Звичайно, це добре, що держава піклується про сплату аліментів на дітей розлученого подружжя, вживаючи різні превентивні міри щодо боржників.

А що робити ось в таких випадках, коли з  батьківським свавіллям практично нічого не можна вдіяти? 


* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Shift+Enter.

Про автора:
Медіатренер, власниця й директор креативного бюро «Жаба» (Одеса).


Коментарі наших відвідувачів:


+ Додати
 введіть код  

Всі записи:

Головна RSS