Останнє у блогах

Більше

Останні коментарі

Paydayloan
credit loans guaranteed approval <a href="https://creditloansguaranteed approval.com/">bad credit loans direct lenders</a> credit loans guaranteed approval <a href=https://creditloansguaranteedapprov al.com/>credit ...
Коментарів: 4727
TrevorBax
Если вы хотите выучить иностранный язык в совершенстве, начинайте в самом раннем детстве. Ученые определили возрастной ...
Коментарів: 111
Quick Loans
credit loans guaranteed approval <a href="https://creditloansguaranteed approval.com/">e payday loan</a> cash in minutes <a href=https://creditloansguaranteedapprov al.com/>bad ...
Коментарів: 12
Ivantrarm
Браслет-шагомер SMARTBAND http://goo.gl/szF6sJ - http://goo.gl/szF6sJ - Лучшие спортивные часы с шагомером и пульсометром и купить Регулярные ...
Коментарів: 92
dlccyh
<a href=http://propecial.com>buy propecia online pharmacy</a> buy propecia http://propecial.com
Коментарів: 26
mtaletdvxi
<a href="http://h-m-j.com">ord er extra super viagra online</a> is there a generic viagra http://h-m-j.com
Коментарів: 181
ktaletabqf
<a href="http://usedrestaurantequipmen taz.com">cheap cialis online</a> cialis pill http://usedrestaurantequipmentaz.com
Коментарів: 162
Kara13fyl
[URL=http://freescreens.ru/2020/571620/] [IMG]http://freescreens.ru/allimage/10/5 71620-thumb.jpeg[/IMG][/URL] Стройненькая белокурая шалава в гольфах [url=https://incest-home-video.ru/mamy] орно ...
Коментарів: 1118
Best Online Loans
need a loan asap <a href="https://creditloansguaranteed approval.com/">installment payday loans</a> credit loans guaranteed approval <a href=https://creditloansguaranteedapprov al.com/>poor ...
Коментарів: 6
ttalethhnm
<a href="http://canadian-pharmacyiorde r.com">order cialis with no prescription</a> cialis versus viagra http://canadian-pharmacyiorder.com
Коментарів: 181

Архів


Мийте руки після відвідання кабінки!

Борис Бахтєєв, 08.02.2010 15:33

Післязавтрашні вибори викликають почуття, яких досі не було ніколи. Отримавши виборче право в останні роки жевріння СРСР, я не користувався ним. І не знав нікого з друзів та однокурсників, хто б користувався. Однаково в опублікованих ЗМІ звітах цифра явки на вибори завжди була 99,8% - то навіщо ж було витрачати час на те, що зроблять і без тебе? «Горбачовські» вибори перебудовчої доби породили щось на кшталт ейфорії, відчуття як не причетності до державних справ, то принаймні особистої зацікавленості. Більшою чи меншою мірою, але відчуття це виникало протягом усіх виборів аж до останнього часу.

 

Нинішні вибори ніякої ейфорії не викликають. Що ж до причетності, то дедалі частіше на думку спадає інше слово – співучасть. Не хочеться, страшенно не хочеться йти на ці вибори, але ж треба. Ні, я точно знаю, за кого голосуватиму. А куди ж подітися – і мені, й усім нам? Коли вже погоджуватися з Тетяною Коробовою, яка назвала нинішні вибори виборами між інсультом та інфарктом, то тільки й лишається, що заспокоювати себе: після інфаркту можна відновитися й потім, через певний час, вести майже звичне життя; інсульт – це назавжди. Фігурував у Коробової, здається, й геморой. Від нього, як відомо, не помирають – хоча й «приємних» відчуттів не оберешся. Але геморой до другого туру не дійшов. Куди вже йому, хронічному, конкурувати з такими грандами!

 

А ще я точно знаю найперше бажання, яке виникне після голосування: піти й вимити руки. Ретельно, намиливши їх кілька разів. Знаю, що потім неодноразово доведеться втовкмачувати самому собі: ти цього хотів, ти за це голосував – що ж, ти це отримав. Бо коли, не дай Боже, переможе не «це», буде вже зовсім кепсько.

 

Що ж, зайве свідчення питомої риси української історії: підйом – це завжди мить, застої та руїни – це на десятиліття. Приреченість на десятиліття застою – от що вимальовується тепер перед нами. Приреченість – ото й є почуття, з яким дуже багато хто з нас піде на виборчі дільниці.

 

...Чи міг хто-небудь гадати п’ять років тому, що одним з фаворитів нинішніх виборів знову буде Віктор Янукович? Що виборці ретельно й наполегливо шукатимуть відмінності між ним та героїнею Майдану Юлією Тимошенко – й чи то знаходитимуть їх, чи то вигадуватимуть для самозаспокоєння? Що, не виключено, нинішній вибір полягатиме не просто між Януковичем та Тимошенко, але між Януковичем на найближчі 20 років та Тимошенко на найближчі 30 років (зважаючи на вік кожного з них, адже після 80-ти навіть авторитарні правителі урочисто йдуть у відставку) – бо люди, що покладають на олтар влади все на світі, зокрема й власну репутацію, так просто цю владу потім можуть і не віддати?

 

Чи міг тоді хто-небудь припустити, що, йдучи голосувати, виборці муситимуть зважувати не чесноти кандидатів – щодо них усе зрозуміло, а те, наскільки жорсткі (жорстокі) дії кожен з-поміж них може застосувати в боротьбі проти суспільства, коли воно протестуватиме? Що виборці муситимуть прораховувати не найближчу, а віддалену перспективу: якщо переможе Тимошенко, навряд чи лідером опозиції (спротиву) стане Янукович, тоді як у разі перемоги Януковича лідером спротиву вже точно стане Тимошенко – і в майбутньому все повернеться на звичне коло, бо інші, нові лідери спротиву будуть для неї незрівнянно більшими ворогами, ніж Янукович? Що вони, виборці, мовчазно погодяться (а куди їм подітися?): найближчі пять-десять років утрачено для поступу – аби тільки відкочування назад не зайшло надто далеко? Що от саме цю довжину та швидкість можливого відкочування вони й намагатимуться спрогнозувати?

 

Чи міг пять років тому хто-небудь уявити, що на наступних виборах перед виборцями постане головоломка з серії квадратури кола, й вони відчайдушно, з останніх сил муситимуть зважувати й зважувати аргументи, на які за нормальних умов і уваги б не звернули? Які це аргументи?

 

Наприклад, такі: Янукович – вихідець з наймолодшої генерації номенклатури брежнєвської доби, тієї самої, яку вже щосили точила корупція, й де кар’єри робили «по блату». Чи вміє він що-небудь, окрім як номенклатурити? Чи вислів «кваліфікований керівник» у його виконанні – то не синонім брежнєвського номенклатурника? Натомість Тимошенко – вихідець з бізнесу буремних 1990-х, невиробничого бізнесу «купи-продай». Чи вміє вона що-небудь, окрім як оте «купи-продай» – тобто, очолювати фірму, що лише це й робить? Чи існує для неї щось важливіше за кон’юнктуру?

 

Янукович має безліч дипломів та учених регалій, а розповідає про «українського поета Чехова» та про «геноцид, він же генофонд». Тимошенко є всього лише кандидатом наук – економістом, як вона підкреслює. А хтось з її колишніх соратників якось казав, що закінчила університет вона за фахом «економічна кібернетика». А це не зовсім те саме, що спеціальність «економіка народного господарства».

 

У Януковича є Азаров та Табачник, які вже точно будуть у найближчому його оточенні й диктуватимуть йому свої ідеї. В оточенні Тимошенко є Медведчук – утім, чи допустить вона його до великих повноважень, чи не боятиметься розмити свій одноосібний вплив на свою політичну силу? Такого сильного потенційного конкурента, як Медведчук, в оточенні Тимошенко не було ще ніколи. А якщо вона й призначить його на відповідальну посаду – то, найімовірніше, не одразу, щоб не шокувати своїх виборців, прибереже його, як свого часу Ющенко Єханурова. Тоді як скоро вона його призначить? 

 

Янукович виступає за розвиток бізнесу – але чому ж безроздільно керований Партією регіонів Донбас справляє таке гнітюче враження? Чому там є декілька імпозантних вулиць центру Донецька – й суцільна руїна довкола них? Тимошенко виступає за соціальну державу – але чому ж її соціальність часто виглядає не як спосіб існування держави, не як повсякденна практика тієї держави, а як особисті подарунки від неї, Тимошенко?

 

У руках регіоналів – шахти та металургійні заводи, саме останні дають значну частку українського експорту. Тож хоч би що казали регіонали про «нові технології», але об’єктивний інтерес їхній полягає в тому, щоб шахти та металургійні заводи так і залишилися на віки-вічні основою української економіки. Про модернізацію при Януковичі, радше за все, можна буде забути. У руках тимошенківців – усього потроху, зокрема й варіації на ту саму тему «купи-продай». Тож бютівці мають два шляхи – або відбирати шахти та металургійні заводи в регіоналів (це важко), або розвивати модерні технологічні галузі з тим, щоб відсунути вуглевидобування та металургію з провідних ролей в українській економіці (це ще важче). Надходження від газової труби (ще один різновид того ж таки «купи-продай») як основа економіки – річ украй ненадійна.

 

Українська економіка має ще одну, геть ірраціональну, але очевидну рису: й до сьогодні, через 18 із половиною років після отримання незалежності, Україна економічно наслідує Росію. І щодо структури, й щодо організації та методів керування. Повторити російський успіх – от чого ніби прагнуть наші керманичі. Але, на відміну від Росії, Україна не має стратегічних покладів нафти та газу. З об’єктивних причин економіка України є (тобто, мусила б бути) економікою іншого типу, ніж економіка Росії. Тож ресурс наслідування сусідів, схоже, вичерпано. Хто з кандидатів може краще це усвідомити – зациклений на Росії Янукович чи, все ж, Тимошенко?

 

Обидва кандидати встановлять до тієї чи іншої міри авторитарні режими. До якої ж міри? Янукович, найімовірніше, робитиме це в силовий, репресивний, а отже, відвертий спосіб. Практика «демократичного» Донбасу свідчить саме про це. Тимошенко робитиме це тонше, у спосіб маленьких кроків, кожен з яких сам по собі не виглядатиме як загрозливий – саме так колись ішов до авторитаризму земляк Тимошенко, Леонід Кучма. З одного боку, крокам до аторитаризму Тимошенко буде легше протистояти, з іншого боку, в них важче буде розпізнати саме кроки до авторитаризму.

 

В оточенні Януковича немає людей, що мали б репутацію переконаних демократів. У БЮТі вони є, й їх чимало. Який вплив мають вони на Тимошенко й чи мають його взагалі? Чи не виявиться, що саме вони стануть найпершими жертвами омріяного Тимошенко імперативного мандату?

 

Слово «демократія» не входить до звичної риторики Януковича. Демократія не належить до цінностей, які він пропагує в публічних виступах. Ну, хіба що ситуативно, коли йдеться про буцімто утиски регіоналів з боку «помаранчевих». Натомість, Тимошенко протягом довгого часу створювала імідж демократичного політика й поклала на це чимало зусиль. Чи наважиться вона зруйнувати його? Адже події часів Кучми мали навчити її: є певна межа, за якою жодні маніпуляції на виборах уже не рятують. 

 

Тимошенко веде запеклу боротьбу проти «ворогів», які й виявляються в усьому винними. Коли вона стане президентом, ця боротьба лише посилиться. Це – так. Але хіба ж Янукович робить не те саме? Хіба ж він не пояснює всі біди України шкідництвом та саботажем «помаранчевих»?   

 

Партія регіонів має досвід та відпрацьовану методику «прибирання до рук» усіх проявів не лише державного, а й суспільного життя в тому ж таки Донбасі. БЮТ такої практики не має, тож і не факт, що в Тимошенко це вийде, навіть коли вона цього забажає (а радше за все, таки забажає – точнісінько так само, як і Янукович).

 

Питання міри авторитаризму, до якого дійде Україна, залежить від згаданої вже обставини: на відміну від Росії, Україна не має ресурсів для підтримування соціального спокою, а тим більше оптимізму, за умов відсутності демократії. Україна не може платити своїм громадянам нафтодолари та газоєвро за відсутність демократії. Таким чином, геополітична орієнтація кандидатів є промовистою й щодо їхніх можливостей встановлення авторитаризму.

 

Для Януковича однією з найбільших цінностей є не просто дружба України з Росією, а їхня тотожність – і культурна, й політична, й економічна, й світоглядно-ментальна. І більшовики, й династія Романових – усе це для Януковича не просто його власна історія, а й єдино можливий «наш» спосіб керування «нашою» державою. У його уяві, як це випливає з його публічних виступів, саме намагання заперечити та зруйнувати цю тотожність стало причиною всіх бід України. Авторитаризм у такій системі координат є не просто засобом досягнення мети – він є самоцінністю. Ресурси? Їх надасть Росія – та ще й допоможе при цьому відновити зруйновану «помаранчевими» тотожність. Політичні поступки виступатимуть не як компроміс і тим більше не як капітуляція, а як бажаний порядок речей. Завершитися це може отриманням у Москві такого собі ярлика на княжіння – карт-бланшу у внутрішніх справах та економічного спонсорування української влади в обмін на її цілковиту лояльність. Саме до такої поведінки привчило Януковича й номенклатурне походження: радянський номенклатурник – то цар і бог на керованому ним обєкті й раб перед номенклатурниками вищого рангу.

 

Не варто тішити себе тим, що бізнес-інтереси регіоналів полягають на Заході. Це – їхні приватні інтереси, які до державного життя не мають найменшого стосунку.

 

Тимошенко не виступає, принаймні, нав’язливо, за «споконвічну дружбу двох братніх народів». Але вона взагалі навязливо не виступає ані за що. Вона – політик ситуацій. То якщо ситуація диктуватиме «відновити» таки ту «дружбу»? Ситуаціям властиво змінюватися, й Тимошенко завжди прагнутиме залишати собі якомога більший простір для маневру. Бізнес «купи-продай» саме на цьому й побудований, у ньому не може бути нічого сталого, саме лише миттєве реагування на найменшу зміну кон’юнктури. Ярлик на княжіння ціною відмови від можливості самостійних кроків? Ні, Тимошенко не піде на це нізащо. Чи можна сподіватися, що за таких умов вона приведе Україну до Євросоюзу? Звісно ж, ні. Чи можна сподіватися, що на міжнародній арені вона заживе слави надійного й передбачуваного партнера? Знову ж таки, ні. Янукович абсолютно правий, коли переконує: якщо президентом стане Тимошенко, про стабільність можна й не мріяти. Саме так, можна й не мріяти. От тільки стабільність – це далеко не завжди добре, надто ж коли вона перетворюється на застиглість, задубілість.

 

Хоч би хто переміг, а зі свободою слова та ЗМІ доведеться зачекати, - такою є поширена думка. Партія регіонів має свою потужну медіаімперію, а БЮТ – ні. Що з того випливає? Тимошенко почне створювати свою, таку саму? Чи відбирати ЗМІ у регіоналів? Є ще один імовірний варіант. Чи не могла вона вже давно побудувати й власну імперію? Напевне, могла б. Але вона звикла обходитися без неї, надсилаючи суспільству вигідні їй меседжі в інший спосіб. То може, обходитиметься й надалі?

 

Єднання України? Воно можливе за Януковича, але лише силове й лише формальне, зовнішнє, задля вигляду. І триматиметься воно рівно доти, доки існуватиме силовий тиск влади на суспільство. Латентні суперечності між регіонами тим часом посилюватимуться, й за умов послаблення авторитарного тиску Україна може не просто розколотися, а вибухнути.

 

У Донбасі всі біди України пояснюють дуже просто: націоналісти дорвалися до влади. Націоналістами, за переконанням донбасівців, є не лише Ющенко та Кравчук, а й Кучма. Окрему подяку за це варто висловити Народному Рухові України другої половини 1990-х років із його «конструктивною опозицією» та готовністю обійняти третьорозрядні посади в уряді чи поблизу нього: це як ніщо інше створювало вигляд однодумства рухівців та Кучми. От ще й тому таким твердокамяним є в Донбасі електорат Януковича: донбасівці впевнені, що от він уже точно – не націоналіст.  

 

Роки президентства Януковича стануть холодним душем, і мешканці Донбасу переконаються: не в націоналістах річ? Необов’язково. Можлива й протилежна реакція, яку сьогодні можна спостерігати у Криму: мешканці краю можуть упевнитися, ніби причиною всіх бід є незалежність як така, байдуже хто Україною керує. Русофільські погляди можуть змінитися на «возз’єднавчі».

 

Чи можливе обєднання України за президентства Тимошенко? Навряд чи. Але й розкол навряд чи поглибшає.

 

Такі от аргументи... Єдине можна сказати точно: змусивши під час голосування зважувати такі от чинники й керуватися умовним способом та ймовірнісними припущеннями (тут є бодай якийсь просвіт, а там точно ніякого), ВОНИ нас уже перемогли. Ми вже не зовсім громадяни, ми вже до великої міри підданці, змушені миритися зі своїм сувереном, хоч би яким він був. У нас уже відібрали змогу, обираючи, мислити раціональними, реальними, а не гіпотетичними категоріями. Ми вже відчуваємо: доля держави від нас майже не залежить.

 


* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Shift+Enter.

Про автора:
Журналіст.


Коментарі наших відвідувачів:


+ Додати
 введіть код  

Всі записи:

Головна RSS