Випадок з Данилом Яневським

Років зо 6 тому я прийшла до завідувача кафе-галереєю тодішньої книгарні "Буква" Данила Яневського з книгою поезій Костя Шишка з пропозицією влаштувати виставку і поетичні читання. Перед тим пана Яневського попросили з одного національного телеканалу, і він з ефіру іншого сказав, що добрі друзі запропонували йому завідувати невеличким проектом у "Букві", і мовляв, він тримається гідно, натякаючи, що телеканалу без нього гаплик.

Заходжу в ту невеличку кафе-галерейку, бачу - кругом ані душі. "І добре, думаю, - ніхто не заважатиме розмові". Пан Данило якраз щось друкував у свій біленький макбук (тоді ноутбук в громадському місці був рідкістю, а щоби ще й макбук - то взагалі дивина). Роздратовано відірвавшись від друкування (певно тоді він уже писав свою книжку) пан Данило на моє питання відсічно, не кліпнувши оком, сказав: "Ні!", навіть не дослухавши. Я багато чого бачила, проте була надто молода, аби зневіритись, тому збентежено і здивовано глянула на пана Яневського. Він вловив, певно, що не дослухавши людини не варто казати "ні", а раптом вона буде про те розповідати потім, і якось так змучено-зверхньо взяв книгу поезій, секунду покрутивши її в руках, з виразом крайньої нудьги на обличчі, віддав мені назад.

Того ж вечорау "Букві" була презентація книги Оксани Забужко "Сестро, сестро". Я підійшла до пана Вадима Скуратівського, заговорила, а в руках у мене була книга Шишка. Впіймавши зацікавлений погляд, я згадала про книгу і про мою ідею познайомити київського читача з книгою і творчістю Костя і протягнула книгу нашому відомому критику і інтелектуалові. Досі пригадую, з яким благоговійним тремтінням пан Вадим взяв книгу і почав гортати. Його подиву і радості не було меж. "Я чув, що ця книжка вийшла невеличким накладом, проте не маю її, на жаль", - сказав пан Вадим. Він попросив дати йому книгу почитати і дав свій домашній телефон - аби я змогла її собі повернути. Друзі передали мені з Луцька другий примірник, тож я вирішила не розлучати пана Вадима з книгою, до якої він виявив таку увагу.

Заєте, це добре, що Данило Яневський у комісії з моралі. Це дає йому право своїм співчленам і співчленкиням безтурботно кидати "кохайтеся!" на прощання. Для них це справді дуже важливе побажання.

Тая рада з питань моралі рекомендувала зняти з ефіру саме ті передачі, які були найбільш популярними в людей, особливо молодих, наприклад - серіал "Сімпсони". Я вмикала телевізор тільки заради цього мультсеріалу. Можливо, не всім він подобався, проте не все всім подобається. Комусь подобається "Настя і Потап", а я би їх, відверто кажучи, заборонила раз і назавжди, "Вася шотигоніш".

Судячи з того, як активізувалась комісія, може статись, на телебаченні остаточно не залишиться нічого путнього, що можна було би переглядати, лише російські серіали про "бізнесменів" і "домашній уют". Тож нікого не доведеться закликати телебачення не дивитись. Всі качають "Сімпсонів" з інтернету (Павла Зіброва там немає) і дивляться на комп’ютері, щоправда, в російськомовній версії. А як поставлять "блокіратори" на інтернет, як прохопився один з теперішніх колег пана Данила, то люди хочеш-не-хочеш почнуть читати.

Завжди були і будуть люди, які дивляться Петросяна і купують квитки на його концерти, концерти Поплавського і Білоножків.

І завжди будуть люди, які навіть плати - туди не підуть. Саме до таких людей я кричу: "тримаймося і єднаймося!", поки пан Данило Яневський со-товаріщі "кохається" у "справжніх цінностях".