Останнє у блогах

Більше

Останні коментарі

Guestovabe
<a href=" http://fihu.online/which-is-the-best-dat ing-website-uk/ ">which is the best dating website uk</a> <a href=" http://fihu.online/turning-someone-down- online-dating/ ...
Коментарів: 59024
Ulcewscow
svm <a href="https://online-casino24.us/#& quot;>empire city casino online</a> gwn <a href="https://online-casino24.us/#& quot;>play slots online</a>
Коментарів: 59024
Sweeniaunlins
nln <a href="https://casinorealmoneyplay.u s/#">hollywood casino online slots</a>
Коментарів: 59024
Guestovabe
<a href=" https://fiho.space/hots-performance-base d-matchmaking-removed/ ">hots performance based matchmaking removed</a> <a href=" https://fiho.space/things-to-consider-wh en-dating-a-single-mother/ ...
Коментарів: 59024
IoninkJiseeffon
vgk <a href="https://casinorealmoneyplay.u s/#">real money casino</a> suk <a href="https://casinorealmoneyplay.u s/#">free slots casino games</a>
Коментарів: 59024
totretabani
ljv <a href="https://casinorealmoney.us/#& quot;>300 free slots no download</a>
Коментарів: 59024
Guestwralm
<a href=" http://fihu.online/around-me-dating-app/ ">around me dating app</a> <a href=" http://fihu.online/match-online-dating-f ree/ ">match online dating free</a> ...
Коментарів: 59024
Smidsdicetume
tkj <a href="https://cbdhempoilmed.com/#&q uot;>buy cbd oil</a>
Коментарів: 59024
accelpSef
ilu <a href="https://cbdhempoil2019.com/#& quot;>cbd pure hemp oil</a> crx <a href="https://cbdhempoil2019.com/#& quot;>cbd oil cost</a>
Коментарів: 59024
Guestwralm
<a href=" https://fiho.space/nigerian-widow-dating / ">nigerian widow dating</a> <a href=" https://fiho.space/most-embarrassing-hoo kup-stories/ ">most embarrassing ...
Коментарів: 59024

Архів


ЗМІ як інститут контролю: громадськості над політикою чи політики над громадськістю?..

Зоряна Віленська, 07.12.2009 22:13

 

Думки вголос про те, ЩО контролюють ЗМІ, та ХТО контролює ЗМІ. Ситуація в Україні, погляд зсередини.

Напевно, зайвим буде вкотре наголошувати на ролі інформації у нашому житті загалом, а на ролі ЗМІ, як безпосередньому її джерелі, - зокрема. Інформація завжди впливала на оновлення, зміну застарілих систем, у тому числі й на політичне життя, детермінуючи пошук нових підходів, рішень. Історії відомо немало випадків, коли під безпосереднім впливом ЗМІ владні структури, відповідальні посадові особи змінювали свою позицію, приймали серйозні політичні рішен ня. Але  значно важливішим є їх опосередкований вплив на погляди, настрої, переконання широкого загалу громадян, на формування громадської думки.

Громадська думка - це відображення ставлення народу до влади, її діяльності, політики тощо. Розуміння поняття «громадська думка» випливає з теорії народного суверенітету та демократії. Тобто, згідно зі статтею першою Конституції України «Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава». Красива стаття, гарно звучить. Але не будемо про Конституцію та необхідність конституційних змін, оскільки нас тут цікавлять лише такі характеристики як «суверенна» та «демократична». Отже, наша держава - суверенна, а це значить те, що верховенство у вирішенні корінних питань організації свого життя належить народу. Поняття демократії, в свою чергу, детермінує визнання народу як єдиного джерела легітимної влади у державі. Щоб суверенність та демократія народу мали постійний характер, потрібен постійно діючий механізм формування, виявлення та висловлювання його волі. Таким механізмом і є врахування владою громадської думки.

Тут варто зауважити той факт, що громадська думка, як правило, не буває однозначною, і вважати, що громадській думці та ЗМІ, які більшою чи меншою мірою її формують, обов’язково мають бути притаманні антиурядові, опозиційні настрої - надто банально. Адже є чимало випадків в історії (можливо, менше, як нам того хотілося б, та все ж), коли інтереси народу та дії влади співпадали, і тоді наша держава робила значні кроки вперед. Візьмемо, наприклад, Акт проголошення незалежності України. Зусилля владних структур і переважної більшості ЗМІ України були спрямовані на всенародну офіційну підтримку цього документу, що й визначило спрямованість громадської думки і знайшло юридичне закріплення у підсумках Всеукраїнського референдуму 1 грудня 1991 р.

Шкода тільки, що такий «унісон» політики та народу спостерігається далеко не завжди.

ЗМІ, як інститут контролю, де-юре мали б виконувати важливу функцію - стати засобом суспільного, громадського контролю діяльності влади, а в разі виявлення будь-яких помилок та правопорушень - консолідувати та мобілізувати громадську думку на протистояння та боротьбу.

Проте, що ми маємо зараз? Чи виконує медіа-система свої функції чи дисфункціонує? ЩО контролюють ЗМІ в Україні де-факто, і ХТО, власне, контролює самі ЗМІ?

ЗМІ є інструментом соціального управління, а тому їхня роль безпосередньо залежить від умов діяльності - існуючого політичного режиму. Згадаємо, наприклад, Німеччину за правління А.Гітлера, Італію за режиму Б. Муссоліні, Китай за правління Мао Цзедуна, або хоча б СРСР за Й.Сталіна, однією з найважливіших ознак їх правління стала сувора регламентація усіх сфер суспільного життя. Цю функцію, як правило, виконує сама держава разом із правлячою політичною партією, яка найчастіше у тоталітарному суспільстві є єдиною. Головне завдання такого державно-партійного механізму - підпорядкувати собі всі основні важелі впливу на суспільство, в тому чисті й ЗМІ, на які покладається завдання інформаційно-пропагандистського обслуговування існуючого режиму. Тоталітарний режим навіть не припускав існування легальної опозиції чи непідконтрольних йому ЗМІ. На існування заслуговували тільки «надійні» та «перевірені». Головна місія ЗМІ за тоталітарної системи - всебічна підтримка та вихваляння існуючого режиму. Але це аж ніяк не значить, що критики не було: вона, безумовно, була, але суворо дозована та регламентована. Так засоби масової інформації обласного рівня могли стерти на порох районних керівників, але обласні для них були суворо табуйовані. Ще суворішими були ідеологічні обмеження. Також значну роль у діяльності засобів масової інформації було відведено штучним пропагандистським кампаніям, спрямованим на формування «образу ворога». Саме тому одним з найважливіших завдань Української держави після проголошення її незалежності стало формування і забезпечення демократичних засад діяльності ЗМІ. Але що ж ми маємо?..

Стаття 34 Конституції України проголошує: «Кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір». Дещо дивний, як на мене, феномен. Як правило, ми забуваємо про свої обов’язки, але завжди пам’ятаємо про свої права. Чому ж тоді українські ЗМІ не послуговуються наданими їм правами у своїй діяльності?

Можливо тому, що в реалізації свободи слова та в набутті засобами масової інформації належного їм статусу чи не найважливішу роль відіграє подолання державно-партійної монополії, яка у нашій країні, на жаль, поки що не те що б не подолана, а навіть навпаки - можна сказати - процвітає.

Якщо спробувати бути об’єктивним, то в Україні практично немає незалежного від політики великого бізнесу, здатного фінансувати якісні, впливові ЗМІ. А щодо преси, то після 2004 року вона хіба що стала виразніше диференційована між різними центрами політичного впливу.

Візьмемо, наприклад, один із найпопулярніших видів засобів масової інформації - телебачення. Серед усіх найпопулярніших національних телеканалів тільки «1+1» можна вважати найбільш незалежним та політично незаангажованим. Можливо, однією з причин цього є чимала частка іноземного капіталу в його статутному фонді. А може, один з його власників, український мільярдер Ігор Коломойський, обрав  аполітичність з метою, щоб випадково не перейти комусь дорогу. Хтозна. Проте аполітичність не значить об’єктивність. Тобто, якщо навіть журналісти телеканалу і хочуть висвітлювати події в тому світлі, в якому вони є, вони, фактично, не можуть цього зробити, оскільки є заручниками інстинкту самозбереження одного зі своїх керівників.

Ще одним фактом на підтвердження монополізації ЗМІ в Україні та зосередженні її в руках влади є те, що три з найпопулярніших телеканалів, а саме „Новий", ICTV та СТБ, належать Віктору Пінчуку, мільярдеру та зятю екс-президента України Леоніда Кучми.

Далі гірше. Власники «Інтера» взагалі перескакують зі сторони прем’єра на сторону президента і навпаки. Так у новинах та різноманітних політичних программах яскраво проглядається на чиїй, так би мовити, стороні тепер телеканал.

ТРК «Україна» тотально контролює Партія Регіонів на чолі з її лідером - Віктором Януковичем. Чи не єдиний інформаційний «5 канал» перебуває у власності Петра Порошенка, що теж ставить під питання об’єктивність його новин.

Ситуація в Україні з незалежною прессою та радіо (я вже мовчу про Інтернет-ресурси) аналогічна. Або ЗМІ залежить від політичного донора, або ж комерційний інтерес власників перетворює ресурс на банальну жовту прессу, яка щодень перемиває кісточки політикам та смакує інтимні подробиці з їхнього особистого життя на кшталт того, яка в політиків спідня білизна чи скільки коштує сумочка прем’єр-міністра.

Варто зауважити, що якщо і були в нашій країні якісь незалежні та об’єктивні ЗМІ, то їхній життєвий шлях, на превеликий жаль, був короткочасним в зв’язку з постійною нестачею коштів для підтримки функціонування та відсутністю фінансових перспектив. Всі вони створювалися переважно ентузіастами-журналістами, які ставили перед собою не якісь меркантильні цілі, а по-справжньому вболівали за долю нашої країни.

Необхідність незалежного ЗМІ для України очевидна. Істотним є те, що очевидна вона не лише для нас, журналістів, не лише для населення, а й для самих політиків. Так в препомаранчевий період опозиційні політики, а саме Віктор Ющенко та Микола Томенко (нині віце-спікер парламенту)  неодноразово говорили про створення громадського мовлення. Але, в силу невідомих причин, всі обіцянки залишилися лише на словах. Це яскравий доказ того, що «помаранчеві», так звана «нова влада», на яку всі покладали такі великі надії, просто-на-просто не зацікавлена у зміцненні позицій ЗМІ як засобу громадського контролю над владою, або ж зацікавлені так само мало, як і їхні попередники.

Серед основних функцій ЗМІ - не тільки регулятивна, тобто функція контролю громадськістю політики, а й виховання суспільств. Наші вітчизняні засоби масової інформації не виховують своїх читачів/глядачів/слухачі. Більше того, натомість вони просто опускаються до їхнього рівня, оскільки це прибутково. Тому у нас так добре розвинута розважальна та маніпулятивна пресса; тому практично немає об’єктивних та незалежних, політично незаангажованих, але не аполітичних ЗМІ. Чому? - тому що, зрештою, всім хочеться...їсти.        

 

 


* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Shift+Enter.

Про автора:
Журналіст.


Коментарі наших відвідувачів:


+ Додати
 введіть код  

Всі записи:

      Головна RSS