Час настав - 4

Продовжую викладати глави зі свого роману «Час настав»

Початок: 1, 2, 3, 4

Пінський знайомиться
з місцевою елітою

Бенціон Пінський почувався роздратованим і навіть трохи розгубленим: приворот і ментальна отрута на цього молодого лоботряса, Аскольда Четвертинського, чомусь діяли із затримкою, якщо діяли взагалі. Спроба посилити дію чарів через фотографію, привезену ворожкою, також вийшла невдалою. Бенціон, згадавши свої захоплення в молоді роки кабалістикою, намагався чаклувати над знімком студента, але, окрім сильного головного болю, ніякого іншого ефекту це не дало. Особистих стосунків налагодити зовсім не вийшло: пацан просто відшив його, переадресувавши до професора. А ще з резидентури повідомили, що за студентом веде стеження спецслужба країни, яка мріє повернути собі статус імперії-наддержави. Обережний Бенціон зовсім не планував опинитися в епіцентрі конфлікту двох потужних розвідок. Врешті, він не професійний розвідник, а науковець - ну навіщо йому цей клопіт? Але ж, ставка у цій грі надвисока: скіпетр Давида. Якщо цей артефакт має бодай половину тих властивостей, які йому приписують, він, мінський хлопчик Беня Пінський, стане одним з наймогутніших людей на планеті. Ні, цієї справи він не залишить. Слід будь-що першим з-поміж тих, хто знає про реальні можливості скіпетра, взяти його в руки. Звісно, він виконає умови контракту з його вербувальниками: держава матиме свої дев’яносто вісім відсотків. От лише хто після отримання артефакту уособлюватиме собою державу і націю? Поки що просто відкладемо це запитання, бо голова паморочиться від захоплюючих перспектив.

Сьогодні п’ятниця, традиційний день, коли від­буваються офіційні дипломатичні заходи. По­соль­ство влаштовує прийом з нагоди візиту високої урядової делегації. Там, окрім дипломатів, буде багато місцевої бюрократії, громадських діячів, біз­несменів, журналістів - дуже корисні тусовки, ці дипломатичні прийоми. Час встановлювати контакти з тими, хто вважає себе місцевою елітою. Спробуємо пошукати можливостей примусити цього хлопця до співпраці через їхню ж владу.

Він телефоном замовив пристойний автомобіль з водієм і пішов на вулицю Грушевського. Там, у колишньому гофмаршальському флігелі ім­пе­ра­торського Маріїнського палацу (нині це офіційна резиденція Президента України), посольство влаштовувало прийом з нагоди візиту одного з міністрів його країни.

Публіку, яка відгукнулася на запрошення пані посла, вишуканою навряд чи можна було назвати: переважно черевані й дорого, але без смаку вдягнені пані вишикувалися в чергу, аби сказати кілька формальних вітань міністрові та послу, які зустрічали гостей при вході до зали, де стояли столи з стандартними наїдками, білим та червоним вином. У кутку струнний квартет грав вишукані класичні мелодії.

Пінський і собі підійшов привітатися з міністром, якого трохи знав. Зачекавши, поки й пані посол подасть йому руку для вітання, тут-таки попросив міністра рекомендувати його цій шанованій у його країні особі, що той у двох словах і зробив. Обмінявшись формальними люб’язностями з пані дипломатом, Бенціон пройшов до зали.

Там біля столів запрошені гуртувалися за ознаками особистих знайомств та інтересів. Поки випивки було поглинуто небагато, розмови проходили мляво. Пінському стало трохи ніяково стовбичити самітником. Він узяв келих пристойного на смак червоного вина і вдав, ніби слухає музикантів, які справді грали доволі майстерно.

За плечем несподівано пролунав гучний знайомий голос:

- Беня, какими судьбами? Не ожидал тебя увидеть у нас! - Товстий, геть лисий чолов’яга, бризкаючи слиною, верещав майже у нього над вухом.

Такі колоритні постаті не забуваються - Григорій Стрийський, підприємець, видавець, політик і громадський діяч, з яким Пінський познайомився на відпочинку у Венеції. Грицькові марно нагадувати, що звернення "Беня" для Пінського неприємне і образливе. Цей енергійний, розумний, але не обтяжений вихованістю чоловік чує лише себе.

- Приветствую, рад тебя снова встретить, Гриша - при­вітався Пінський. - Я вот приехал к вам по делам.

- Знаю я твои дела! Все раритеты ищешь. Что ты хочешь вывезти от нас в этот раз? - приязно всміхаючись, Стрийський горлав на всю залу. - А это Вадик Бобрин, сейчас он борется за мандат депутата парламента в одном очень перспективном партийном списке, а вообще он самый крутой политолог в Украине и мой персональный политический консультант.

Високий, спортивного виду чоловік у синьому піджаку з золотими ґудзиками та вишуканою ший­ною хустиною замість краватки прияз­но всміхнувся Бенціонові. Обличчя політолога прикрашали вузькі золоті окулярами, а до плечей спу­с­калося густе солом’яно-сиве волосся.

- Рад с вами познакомиться, господин Пински. Гриша много рассказывал о вас, да и сам я кое-что слышал об исследованиях, которые вы проводите. - Політолог потиснув простягнуту Бенціоном руку.

- Давайте по коньячку, - запропонував Гриша Стрийський. - Беня, вино здесь недурственное, а коньячок, хоть и "Закарпатский", вообще вели­колепен.

Узявши по чарці, вийшли до іншої зали, де було менше людей. Випили за знайомство. Великого захвату від коньяку Бенціон не відчув, але, звісно, промовчав про це.

- Очень интересный особняк, - зауважив Пінський, аби підтримати розмову.

- Да, это настоящее восемнадцатое cтолетие, времена императрицы Елизаветы, - мовив політолог. - Дом построен для гофмаршала ее двора, а сам дворец вы, вероятно, видели в парке. Еще в таком же стиле построена знаменитая Андреевская церковь. Все это памятники барокко и символы империи в Ки­еве. С официальной резиденцией Пре­зидента, Ма­ри­инским дворцом, связана вот какая историческая шутка. Вы, вероятно, знаете, что императрица Ели­за­вета была тайной морганатической супругой гра­фа Алексея Разумовского. Он родился неподале­ку от Киева, в местечке Козелец, и в детстве, говорят, был свинопасом. Еще юношей попал в придворную хоровую капеллу и благодаря красоте, уму и обоянию быстро оказался в алькове тогда еще престолонаследницы - цесаревны. С ее восшествием на престол Разумовский получил графский титул, огромные богатства, но при этом отличался редкостной скромностью. Даже когда он стал супругом самодержицы, то совершенно не злоупотреблял этим положением. Императрица посетила его родину, познакомилась со своей свекровью - Наталией и распорядилась построить в Киеве этот дворе, а также придворную церковь. Есть предположение, что она намеревалась перенести свою столицу в Киев. Дворец был построен по проекту, который любимый архитектор Елизаветы Франческо Бар­толомэо Растрелли разрабатывал для подмосковной дачи графа Разумовского. Таким образом, глав­ная резиденция украинского Президента является копией загородной дачи мужа российской императрицы, который, вообще-то был в детстве украинским свинопасом.

- М-да, - розсміявся Пінський. - Ну, кстати, все три ваших президента в детстве не были чужды, так сказать, аграрного уклада жизни.

- Да не в одних лишь президентах дело! - емоційно втрутився Гриша Стрийський, який під час розповіді Бобрина помітно нудьгував. - Вся наша бюрократия воспитана селом, советским селом! Ты не представляешь, Бенечка, как меня достали эти селюки при власти! Посмотри на эту пуб­лику! - Він обвів неприязним поглядом натовп присутніх у залі. - Больше половины родились в колхозе и Киев, да и страну в целом, себе представляют как большой такой колхоз, в котором сколько не укради, а все равно заметно не будет. Я с такими на каждой сессии горсовета воюю, а они, представляешь, всю землю под застройку коммерческой недвижимостью отдали - ни мостов, ни транспортных развязок, ни новых школ строить негде. Город от этого жлобства совсем задохнулся: парки-скверы вырубают, уже и под стенами Софийского собора фитнес-центр соорудили, а напротив урода стеклянного поставили - гостиницу "Хам Ят". А эти позорные пузыри и дамба на Майдане?! А бюветы идиотские, никому не нужные? Залезли, падонки, в мезозойские водные слои. Чистейшую водичку - достояние будущих поколений загадили.

- Ну почему же, Гришенька, так сразу и загадили? - ненав’язливо промуркотів Бобрин.

- Потому, что все делали в спешке - технологий не выдерживали, материалы применяли некачественные. Средства они, панимаешь, осваивали - ворье долбаное! А теперь сточные воды с асфальта по ржавым трубам сливаются прямым ходом в Мезозойскую эру, вместе с собачьими какашками, автомобильными маслами и бензином. Весь, почти весь, Киев эти политикашечки-воровашечки уже раздерибанили. Но им все равно мало - почти все собираются баллотироваться и на следующих выборах! Зуб даю: пролетят, суки!

- Гришенька, ты как всегда очень эмо­ци­о­нален, - обійняв його за плече Бобрин. - Нашему уважаемому гостю эти местечковые дрязги, вероятно, мало интересны. Ты на собственной практике знаешь, что первичный капиталец с неба не падает и честным людям не достается. Вот и прихватизируют-осваивают потихонечку то, что плохо лежит, мародеры с мандатами. А если лежит хорошо, так на то и власть дадена, чтобы положить его плохо. И, между прочим, горожанин или крестьянин по происхождению прихватизатор от власти абсолютно не принципиально. Все наши олигархи по происхождению суть коренные горожане, как и ты, Гриша, кстати, - посміхнувся політолог.

- Я думаю, а точнее, знаю, господа, что немножко коррапшин присутствует во всякой власти, почти в любой стране, хотя, честно говоря, то, что приходится наблюдать у вас, таки да - поражает воображение, - відверто прокоментував Пінський почуте.

- Ладно, не будем о грустном. - Життєрадісний Гриша зупинив офіціанта з розносом коньячних чарок. - Расскажи-ка нам лучше, друг Беня, что тебя в Киев привело.

Пінський виклав офіційну версію причин свого приїзду і попросив сприяння у знайомствах із впливовими людьми в країні, які могли б бути корисні в його пошуках. Вадим Бобрин одразу заявив, що він є одним з найвпливовіших лобістів і готовий допомагати Бенціонові своїми зв’язками, звісно, на обопільно вигідних засадах. Пінський почав кувати гаряче залізо, попросивши тут-таки познайомити його з кимось із керівників університету або Міністерства освіти. Утім, ухилився від пояснень, навіщо йому потрібне таке знайомство. Зазначив лише, що особа має бути по-справжньому значуща і щоб не надто дотримувалась етичних принципів. Політолог замислився, але пообіцяв уже завтра запропонувати варіанти.

Перебуваючи в доброму гуморі, Гриша Стрий­сь­кий запросив їх закінчити вечір пляшкою віс­кі у ресторані "Хан Ой", розташованому поблизу Ар­сенальної площі у стародавній садибі князя Ес­терхазі. Усі з ентузіазмом погодилися. Туди ж Пінський попросив під’їхати і Люсю. Вечір завершився у всіх розуміннях приємно.