Останнє у блогах

Більше

Останні коментарі

LeonardGix
non prescription erection pills https://canadaedgeneric.com/ buy generic drugs from canada medications
Коментарів: 1423
LarryOxype
Medicament information sheet. Brand names. <a href="https://smotrite-online-films .ru">valtrex no prescription</a> Best what you want to know about meds. Read now.
Коментарів: 88
WarrenWem
<a href=https://t.me/s/vipescort7>раб ота в сфере досуга</a>
Коментарів: 2845
RobertPeM
Medication prescribing information. Long-Term Effects. <a href="https://rostovdriver.ru/viagr a/">viagra online cheap</a> Some information about meds. Get now.
Коментарів: 88
LeonardGix
best erection pills https://canadaedgeneric.com/ best place to buy generic drugs
Коментарів: 1423
AntonioImmaw
https://tadgeneric100.com/ tadalafil canada <a href=" https://tadgeneric100.com/# ">buy tadalafil</a> tadalafil <a href=https://tadgeneric100.com/#>chea p tadalafil</a> ...
Коментарів: 1423
PatrickDwell
<a href=https://lexapro2020.top/>lexapro 40 mg</a>
Коментарів: 88
LeonardGix
buy prescription drugs from canada cheap https://canadaedgeneric.com/ buy generic drugs cheap
Коментарів: 1423
https://lexapro2020.top/
lexapro gain online 7b3l <a href="https://lexapro2020.top/" ;>lexapro 40 mg</a>
Коментарів: 88
Briandug
https://paydayloanstrust1h.com/ payday loans no credit check instant approval <a href=" https://sildgeneric100.com/# ">sildenafil without doctor prescription</a> buy sildenafil ...
Коментарів: 1423

Архів


Час настав - 1

Костянтин Матвієнко, 13.11.2009 14:53

Продовжую викладати глави зі свого роману «Час настав»

Початок тут

Подкорректировать историю, что ли?

Тімофєй Брєзґінцев, старший черговий конт­ролер ЦІК Фе - Центру історичних корекцій Фе­де­рації, розташованого у сучасному ошатному триповерховому будинку в підстоличному містечку Грязіно, відірвав погляд від настільного монітора й смачно потягнувся. Наближався кінець зміни. Цього разу він припав на другу половину дня п’ятниці, тож можна було сподіватись на приємне закінчення тижня у товаристві колег десь у пристойній пивниці на березі Мокви-ріки. Але відчуття незакінченості справи - чогось важливого, знову примусило контролера повернутися до перегляду незрозумілих сторонньому спостерігачеві графіків, цифр та якихось візерунків, що накладалися на екрані на карту Європи. Раптом Тімофєй заціпенів. Помилки не було. В зоні його відповідальності - перше сторіччя нинішньої ери, верхня і середня ділянки течії Дніпра - спотерігалося надрідкісне явище: перфорація часопростору. Параметри аномалії вказували на точкове суміщення першого та двадцять першого сторіч, а показники просторової складової наближалися до нуля. Щоправда, тут також читався іще один пробій. Його часово-просторовий напрямок не ідентифікувався. Спостерігач не йняв віри очам: система впевнено зафіксувала перетин часопросторового бар’єру біологічним об’єктом. Його параметри не піддавалися точному визначенню, але вага коливалася в межах кількох десятків кілограмів. Невже, це людина? - Тімофєй відчув, що в нього затремтіли руки...

ЦІК Фе - недержавна громадська організація, за­снована та фінансована групою просунутих підприємців, методологів та технологів, - виник після того, як шпигунам однієї з найбільших си­ровинно-енергетичних корпорацій планети вда­лося викрасти технології доступу до часово-про­с­торового контінуму, які, виявляється, розроблялися ще із п’ятдесятих років минулого сторіччя в одній великій азійській країні. Отримавши можливість втручання у систему елементів неперервного зв’язку між простором і часом, вчені поставили собі за мету навчитися спостерігати за всім, що відбувалося на планеті мало не з часу її винекнення. На жаль, існували так звані сліпі зони, куди неможливо було зазирнути, причому закритими були як чималі відтинки часу, так і великі території земної поверхні. Тим важливішим було вивчення феноменів, коли виникали перфорації, які поєднували різні часи. Але, майже ніколи, ті пробої не вели до місць, що знаходилися поруч у просторі, але в різному часі, - мінімальний показник просторової складової. Він - показнк, міг становити сотні кілометрів: наприклад, із сучасного Мадрида можна було потрапити до Неаполя тисячолітньої давнини. А так, щоб із Києва сучасного - до саме того місця, де його ще буде засновано, у час, що відстав від нашого на дві тисячі років? Неймовірно!

Формально держава не втручалася в діяльність ЦІК Фе. Та щойно почали з’являтися перші результати, як на роботу до Центру було зараховано кілька молодих перспективних вчених, а раду його директорів раптом очолив професор військової історії, полковник Васілій Ґаврілов, про наукову діяльність якого до цього часу нічого не було відомо. З його приходом до Центру став учащати відомий технолог маніпуляцій Гліб Арнаутський. Тімофєй також належав до новопризначеної групи молодих-перспективних. Давніші, справді наукові, співробітники ЦІК Фе одразу приклеїли таким, як він, новачкам двозначний ярличок - цекісти.

Діючи чітко за інструкцією, старший контролер Брєз­ґінцев негайно повідомив про аномалію полковникові Ґаврілову і став чекати на його приїзд. Той прибув напрочуд швидко із групою серйозних чоловіків, чимось дуже подібних один до одного. Вислухавши рапорт Тімофєя, професор познайомив його зі своїми супутниками - ті виявилися фахівцями у найрізноманітніших галузях.

- Господа, прошу в комнату совещаний. Ти­мо­фей, ты там еще не бывал. Я не буду тратить время на напоминания о долге и присяге, а также о предельной важности сохранения полной секретности всего услышанного. Скажу лишь, что, в случае разглашения этой информации кем-либо, предпринятые по отношению к болтуну меры не будут иметь излишне формального, а тем паче - процессуального характера. Ну, это я так, на всякий случай.

Усі спустилися ліфтом у підвал, де потрапили до невеликої зали зі стінами сіро-сталевого кольору та білими офісними меблями.

- Итак, - почав нараду полковник Ґаврілов, - поздравляю вас, господа... хм, научные сотрудники! Се­годня наконец стало ясно, что потраченные на создания нашего Центра средства, а также издержки, связанные с полу­чением технологий контро­ля про­странственно-вре­менных взаимодействий, се­бя впол­не оправда­ли. На­ми зафиксирован факт пре­о­до­ления про­стран­ствен­но-временного барьера живыми существами. Те­перь, вероятно, есть воз­можность не только изучать прошлое, но и так­тич­но вмешиваться в его ход. Глеб Арнаутский сей­час уже пытается доложить об этом помошни­ку лидера нации. Проныра! Он хочет до­биться вы­со­чайшей аудиенции, чтобы мои... я хотел сказать, наши заслуги себе приписать, а заодно и вернуть хотя бы видимость влияния при дворе за Красной кирпичной стеной. Впрочем, господа, это я так, к слову. Если подтвердится наше предположение о возможности использования перфораций для про­никновения непосредственно в прошлое и его то­чеч­ной коррекции доступными нам средствами, тогда вполне реально можно будет обеспечить стра­тегическое всевременное превосходство нашей державы, исправив ошибки предыдущих правителей. И не только, как вы понимаете, наших правителей! Начинать изменения прошлого можно было бы и со столетия этак девятого, но сегодня мы имеем пульсирующую перфорацию в первый век нашей эры на территории Киева. Это соответствует теории о нахождении там стационарного концен­тра­то­ра порталов - древнейшего первичного ар­те­фак­та, о котором туманно упоминается в раз­лич­ных преданиях и легендах. Якобы в одной из ки­евских гор дочеловеческой цивилизацией был спря­тан некий алтарь Аратты, который при опре­де­ленных обстоятельствах может соединять про­стран­ственно-временные пласты в одну плоскость, со­здавая тем самым несколько стабильных порталов, ведущих в разные места и времена. Поэтому изу­чение киевской аномалии, а в последствии ее кон­троль, является ключевым моментом для достижение нашей цели - возрождения и ут­вер­ж­дения державного величия на вечные времена. И это не пустой ура-патриотизм! Это реальность!

Теперь докладываю план первоочередных мероприятий. Прежде всего необходимо выяснить точное место перфорации и уровень ее стабильности. Далее следует установить, кто ею уже пользовался и как первооткрыватели этот факт восприняли. Если, конечно, через портал проходили люди, а не какие-нибудь животные. С одной стороны, это весьма удачно, что перфорация случилась в Киеве, но с другой - настроения горожан там могут пред­ставлять определенные сложности для нашей работы. Необходимо попытаться самим непосредственно воспользоваться переходом, как говорится, осмотреться на местности первого столетия и собрать о ней побольше сведений. Для этого в Киев уже завтра вылетают майор Тимофей Брезгинцев и капитан Александр Денисов. Тимофей, твоя задача - работа с мобильным мониторинговым центром. Он замаскирован под обычный ноутбук. Сегодня же пройдешь инструктаж. Прибор, к сожалению, еще плохо обкатан, возможны сбои, но нам крайне важно получить точную информацию о локализации места или мест перехода в прошлое. Есть вероятность, что точность увеличивается с приближением к реальной географической точке перфорации. Кстати, продумай возможность просчитать, куда ведет второй, обнаруженый тобой прокол. И еще: попробуете включить переносной сканер в прошлом, если туда удастся попасть - крайне интересно, что он покажет. Александр, ты отвечаешь за контакт с первооткрывателями. Прежде всего их нужно вычислить. Не буду тебя учить азам оперативной работы, но, скорее всего, прийдется начать с изучения информации о необычных происшествиях по сообщениям в местной прессе и на интернет-форумах. Задача - вычислить тех, кто попал в прошлое, и стать их лучшим другом. Сами должны все рассказать и показать. Далее: на ваши имена будут изготовлены документы: сотрудника Фонда славного единства - для тебя, Тимофей; и журналиста газеты "Первопрестольный комсюк" - для тебя, Александр. С завтрашнего дня в ЦИК Фе создается группа стратегического планирования прошлого, это, собственно, то, ради чего и была учреждена наша организация. Возглавляю эту группу я. В ее личный состав включены про­фильные специалисты: историки, теоретики геополитики, этнопсихологи. Также, - зітхнув полковник, - группе придается и этот самый Глеб Арнаутский, как рьяный специалист по вопросам Украины. За работу, господа!

Цекісти беруться до роботи

Тімофєй та Олександр прилетіли до Борисполя вечірнім рейсом. Їх зустрів співробітник київсько­го представництва федеральної контори, підпол­ковник Владімір Тараторкін, і одразу відвіз у найману квартиру на Михайлівській вулиці, де зав­бачливо було накрито пристойну вечерю. Дорогою обмінялися лише загальними новинами. Серйозна розмова почалася вже за столом, після першої чарки немирівки з перцем.

- Ребята, - почав Владімір, - короче говоря, так: сейчас информации маловато. Точные ко­ор­ди­наты точки перфорации попробуем опре­де­лить завтра, если она снова активируется. Потом вы­ясним, кто бывает в этом месте регулярно, и нач­нем от­ра­батывать. Сами понимаете, это могут быть и сотни че­ловек, - если не дай Бог, перфорация случилась на территории какого-нибудь завода...

- Или воинской части, - додав Тімофєй.

- Ну, с воинскими частями попроще: там перво-наперво следует наладить контакт с начальством, а личный состав они смогут просеять сами и выложат все нам на блюдечке. Главное, придумать правдоподобную причину наших поисков и выйти на них от имени чем нибуть обеспокоенной общественности. Тимофей, завтра покажешь мне, как выглядит место перфорации, расположенное на карте Киева, по отношению к знаковым объектам города. Вам нужно будет зайти в офис Фонда славного единства, чтобы согласовать программу пребывания. Это для поддержания официальной версии приезда - "легенда еще никому и никогда не мешала", как шутит лидер нации с дрезденских времен. Там же, в Фонде, будут храниться и ваши паспорта. В этой стране не следят за иностранцами - по улицам вообще без документов можно ходить, что по нашим меркам возмутительно, но иногда весьма удоб­но. Погуляйте по городу, посмотрите местные га­зеты, посетите бары, лучше те, где тусуются жур­налисты и прочие труженики демократии. Де­вочек водить в эту квартиру категорически запре­щаю. Выкручивайтесь в этом плане согласно рание приобретенных навыков.

- Все ясно. - Тімофєй, зітхнувши, відповів за обох. - Тогда еще по одной?

- Вздрогнем?

- Поехали!

Перший вечір у Києві вдався.

 

Смачна закуска і якісна горілка, а також запашна кава, випита у кав’ярні поблизу Майдану, зробили сльоту лютневого київського ранку зовсім не дошкульною. Цекістів зустрів мовчазний водій Фонду славної єдності й відвіз на вулицю чи то Горького, чи то Антоновича (мерія столиці так і не визначилась з остаточною назвою) в офіс. Там їм вручили розклад усіляких круглих столів та конференцій, на яких слід засвітитися, а також порекомендували відвідати офіси деяких громадських організацій та політиків: і тих, які ставляться з розумінням до ідей славної єдності та великодержавного православства, і їхніх помаранчевих опонентів.

Залишивши офіс Фонду, Олександр з Тімофєєм накупили газет і поїхали на квартиру вивчати ситуацію в країні перебування. Та ні преса, ні телебачення, ні Інтернет ні про які аномальні явища у Києві не повідомляли. За вікнами почало смеркатися, загорілися ліхтарі, з неба твердою крупою сипнув сніжок. Вулиця внизу намертво закоркувалась автомобілями. Ставало сумно. Зателефонували Тараторкіну, аби проконсультуватися з приводу організації вечірніх розваг. Той відповів, що нічого оригінального запропонувати не може: ресторан, нічний клуб, боулінг, більярд, на крайній випадок є ще кіно - стандартний набір, одне слово. Ну не по театрах же цекістам вештатися! Втім, у таку погоду можна ще сходити до лазні. Але їхати у якесь пристойне місце без попереднього замовлення та ще й по автомобільних заторах - проблематично. Хоча неподалік Майдану є Торгові лазні, що дивом лишилися майже незмінними з союзних часів. Там цілком пристойна суха й волога пара, є чималий, хоча й бруднуватий басейн, простецькі санітарні умови і такі ж відвідувачі. Не "Самдури", звісно, але третій сорт не брак, як відомо. Пізніше ж він обіцяє організувати поїздку в заміський клуб, що зветься "Ранчо", де вони чудово розважаться у всіх можливих розуміннях.

Інших варіантів не знайшлося, тож було прийнято рішення рушати до лазні. Виявилося, що до неї лише дві хвилини ходи від їхнього будинку. Придбавши все необхідне одноразове причандалля для термічних процедур і пиво просто у буфеті на останньому поверсі будинку, де розташувалася лазня, цекісти опинилися в погано освітленому загальному залі і, роздягнувшись, пройшли у маленьку, добре натоплену фінську парилку.

За годину лазня почала наповнюватися відві­дувачами. Сюди ходили переважно інтелігентні літні кияни, та була й одна дивна молодіжна компанія з двох вочевидь неспортивних юнаків і трохи старшого за них, бороданя із помітним кругленьким черевцем. Всі троє - з натільними хрестиками.

Зайшовши вчергове до тісної сауни, Олександр випадково почув розмову двох хлопців з цієї групи. Він розумів українську через слово, але з контексту збагнув, що співрозмовники є студентами Духовної семінарії Єдиноканонічної церкви.

 

- Чому стеля обвалилася? - запитав блондин у свого худорлявого чорнявого сусіда.

- Кажуть, через посадку монастирського виноградника над печерами. Сам знаєш: викопуємо на схилі яму глибиною з метр, заповнюємо перегноєм, садимо туди лозу і поливаємо з трьох рук, а тут у травні ще й зливи пішли. От воно і прорвало. Та й прочан там забагато ходить...

- Володю, ти про таке не дуже базікай, бо як почує отець Василій, так одразу владиці Савлові донесе, а той за таке по голові не погладить, - застеріг блондин.

- Дістали мене ці донощики, Антоне. Краще б дбали про осучаснення навчальної програми, а то католики, та й Патріархат уже нас випереджають за рівнем богословської підготовки...

 

До парильні зайшов старший з цієї групи, і розмова одразу увірвалася. Олександр притьмом вискочив із сауни, швидко освіжившись у пекучо-холодній воді басейну і пішов шукати Тімофєя. Той грівся у російській бані з вологою парою і розмовляв з чоловіком середніх років.

- Да, мне кажется, у нас такое стояние, какое было здесь прошлой зимой на Майдане, невозможно, - говорив Тімофєй.

- Почему же? Вспомните события девятнадцатого августа в девяносто первом. Тогда еще мобилок не было, люди не могли скоординироваться и организоваться быстро, но очень много жителей вашей столицы вышли на площадь перед зданием правительства, чтобы остановить эту банду гекагебистов. А Киев, кстати, раскачался только через день, - відповів Тімофєїв співрозмовник.

- Ну, уже много воды с тех пор утекло. Вы хоть не забыли, что когда-то это была наша общая столица?

- Нет. Ваши эстрадные звезды и примитивные, по преимуществу, телесериалы не дают забыть...

- Извините, - втрутився Олександр. - Тема, тебе вредно перегреваться. Нам стоит осве­житься.

- Да-да, с непривычки не стоит перегружать даже молодое сердце, - підтримав його Тімофєїв співрозмовник.

 

У загальному залі Олександр швидко переповів колезі почуту розмову про обвалення стелі у печерах Лаври і запропонував налагодити кон­такт з котримось із семінаристів.

Нагода трапилась хвилин за двадцять. Най­стар­ший з тієї групи бородань, загорнувшись у простирадло, вийшов до маленького буфету купити води. Олександр підійшов до нього.

- Простите, вы студент семинарии? - прямо запитав у чоловіка.

- Я уже рукоположен в сан, молодой человек. Меня зовут отец Василий, - відповів бородань, мож­ливо, лише на кілька років старший за цекіста.

- Прошу прощения, отче. Позвольте представится: Александр. Мы с коллегой лишь вчера прилетели в Киев и мало с кем здесь знакомы. Нам было бы интересно узнать побольше о жизни нашей Единоканонической церкви в вашей республике, посмотреть храмы и пещеры. Разумеется, ваше время мы оплатим, транспорт и ужин тоже за наш счет. Мы могли бы с вами перекусить прямо после бани?

- Мне нужно моих подопечных лоботрясов доставить в семинарскую общагу. Первый курс, сами понимаете. Ребята из волынских и полесских сел - дети сельских священников. В Киеве уже больше полугода, но все равно еще опасаюсь за них. Им по восемнадцать лет, а здесь и наркоманы, и игральные автоматы, и разные другие мирские соблазны. Мне спокойнее будет, когда они доберутся домой.

- Не волнуйтесь, батюшка, вызывайте такси, мы оплатим, и везите ваших студиозусов. Машину не отпускайте и на ней же приезжайте в ресторан - мы будем уже там. Какой вам больше нравится?

- А какая ценовая категория подойдет вам? - запитав піп.

- Выше средней, ваше преподобие, как и оплата ваших трудов, - посміхнувшись, відповів Олек­сандр.

- Замечательно. Встречаемся через час на площади Славы в ресторане "Без відер", это пристройка к бывшему Дворцу пионэров, там еще крытый каток есть, любой таксист знает.

 

З вікна ресторану відкривався вражаючий краєвид на золоті лаврські бані, підсвічені потужними прожекторами на тлі вечірнього неба. Велич і вишуканість цієї картини затьмарює існуючі в світі православні храмові комплекси. Справді, дру­гий Град Господній і Третій Уділ Пресвятої Вла­дичиці.

Поки молодики вивчали меню, нагодився і отець Василій. У чорній, з численними металевими заклепками шкірянці, шкіряному ж кашкеті, чорних джинсах та чоботях на високих підборах, він скидався радше на провінційного модника, ніж на священника. Замовивши одразу дві пляшки горілки "Хортиця", ікру та холодну осетрину і перехиливши по сто грамів за знайомство, почали розмову. Ініціативу взяв на себе священник.

- Вы к нам просто на экскурсию или по делам?

- Мы сотрудничаем с Фондом славного единства и сюда приехали посмотреть, прочувствовать, как по­менялась общественная обстановка после по­ма­ранчевых событий прошлого года. Мы впервые на Украине, поэтому хотели бы посмотреть памятники истории, может, завести какие-либо связи, - відповів Олександр.

- Если вы сотрудничаете с Фондом, проще было бы действовать через Патриархию. К нам ре­гу­лярно наведываются представители Третьего Ри­ма, а некоторые живут почти постоянно. Их наши се­ми­наристы даже в тихомолку, когда священноначалие не слышит, небогоугодно называют резидентами, - мовив батюшка, стримано усміхаючись.

- Мы не столь близки к церковным кругам, да и лучше не беспокоить высокие духовные чины: всегда можно найти общий язык, не прибегая к их протекции, - долучився до розмови Тімофєй. - Потрясающий вид, - кивнув на золоті бані монастиря.

- Да, за это спасибо бывшему президенту и ны­неш­нему мэру Хмельченко. Все храмы, которые вы видите, по­строены с одиннадцатого по девятнадцатое столетие, но Успенский собор, ядро этой композиции, был заложен самим святым Антонием в конце одиннадцатого века. Собор взорвали во время фашистской окупации красные подпольщики, остались только руины да башня над приделом святого Иоанна. Историки, археологи, архитекторы долго спорили о том, каким образом его исследовать и восстанавливать. Построили же заново благодаря энергии и напористости Хмельченко. Он просто про­игнорировал многочисленные споры ученых и общественности и начал стройку. Вот теперь вы видите его во всей красе. Я имею ввиду собор, а не мэра Хмельченко. Ближе всего к нам храм Спаса на Берестове, там был похоронен Юрий Долгору­кий. Теперь мы хотим забрать эту церковь у музейщиков и начать там службы. Большую колокольню, высотой под сотню метров, возвели по приказу дочери Петра Первого - Елизаветы. Она тайно об­венчалась с одним юным украинским свинопа­сом по имени Алешка Разум. Ну, вы его знаете как графа Алексея Разумовского. А вот ту пятиглавую церьковь Всех Святых над Экономическими вра­тами монастыря построили на деньги гетма­на Ивана Мазэпы, который нэзалэжности Укра­и­ны возжелал еще в начале восемнадцатого ве­ка. Теперь его портрет на купюре в десять гри­вен, вместе с изображением нашей Лавры. Националисты в горсовете даже назвали именем этого гетмана улицу Январского Восстания: он, видете ли, прямо здесь построил Никольский во­ен­ный собор и монастырь. Их потом большевики снес­ли. Представляете: оплот Единоканонической церк­ви - Лавра - расположен на улице имени сторон­ника нэзалэжности, анафемствова­нного стро­ителя благолепных храмов. Все равно, как в са­мом начале девяностых здание КГБ в Тер­нополе в ре­зультате переименования вдруг обре­ло адрес: ули­ца Степана Бандэры! Куда правильнее звучит название Январского восстания, которое те же большевики подняли против буржуев из Цен­траль­ной Рады в восемнадцатом году.

- А как эта улица называлась до большевистской революции? - спитав Олександр.

- Никольская, в честь того же Мазэпинского собора.

- Отче, это очень интересно, но давайте по второй, - запропонував Тімофєй. - Ваше здравие!

Друга пішла добре, тож розмова пожвавішала.

- Вы, ваше преподобие, неплохо знаете интереснейшие исторические байки, - сказав Олек­сандр. - А как относительно современной ситуации, ваша паства поддерживает молитвенное каноническое единство с Третьим Римом?

- Да как сказать. После Майдана многие пре­бывают в смятении. Наши бизнес-конкуренты... про­стите, богомерзские раскольники из па­три­ар­ха­та и эллино-католики, да и протестанты про­во­дили дни и ночи с митингующими, каждо­ут­рен­не возносили молитвы, исповедовали, при­чащали и даже венчали. Его святейшество тре­тий Патриарх... опять мои извинения, ана­фем­ствованный и извергнутый из лона свя­той церкви гражданин Михайленко вообще зая­вил, что свидетельствует присутствие Благодати Ду­ха Святаго на Майдане - народ на площади прекло­нил колени. В общем, нам не всегда удобно лишний раз напоминать о том, что административный центр нашей Церкви находится вне пределов нашей же страны.

- Но ведь Рим тоже пока не в Хохлянд... извините, я хотел сказать, вне пределов вашей страны находится, - уточнив Тімофєй.

- Оно-то так, но католики уже много десят­ков лет по-другому строят политику взаимоотно­ше­ний с православными. Иезуиты, одно слово. Вся­чес­ки подчеркивают свое уважение к па­мят­никам истории и традициям. Вы, наверное, не знаете, но эллино-католики сохранили даже пра­вославный церковный календарь и празд­ну­ют Пасху и Рождество одновременно с нами, а не с Ватиканом, - вів далі священник, вже потроху червоніючи від випитого.

- Кстати, о памятниках истории. Отче, - спитав Олександр, - а что это за история с обвалом какого-то потолка в пещерах Лавры этой весной?

- Вы об этом тоже слышали? - Отець Василій на мить насупився. - Да скоро все будет в порядке. Этот обвал случился в Ближних пещерах. Им под девятьсот лет. Склоны подвижны, канализации текут, а грунты там ненадежные. Это все ученые раздули, мол нельзя по-варварски эксплуатировать уникальный памятник истории с целью получения прибыли. А как, позвольте спросить, прекратить доступ паломникам, ведь многие за тысячи километров приехали? Ну, там оплата монастырского экскурсовода, свечечка. Копеечка капает, конечно, но не так, чтобы уж сверхприбыль. Освящение лимузинов, офисов, особняков приносит не меньше, а иной раз и поболее. Впрочем, вам это не интересно.

- А обвал исследовали ученые? - спитався Тімофєй.

- Чего-то там копает один профессор с учениками. Завтра пошлю семинаристов, пусть поспрошают у них, что да как, а может и в их отсутствие след наведаться... Ну, что, господа, по третьей? - виявив ініціативу піп.

- С удовольствием! - Тімофєй, не чекаючи офі­ціанта, розлив залишок пляшки та відкоркував дру­гу, доливши з неї чарки по вінця.

Після третьої розмова пішла зовсім невимушено. Вже пізньої ночі цекісти, домовившись із отцем Василієм про відвідання за пару днів монастиря і печер, відвезли його на таксі додому на Поділ і повернулися до свого помешкання на Михайлівській.


* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Shift+Enter.

Про автора:
Експерт корпорації стратегічного консалтингу «Гардарика».


Коментарі наших відвідувачів:


+ Додати
 введіть код  

Всі записи:

Головна RSS