Шашечки чи їхати?

Посидів сьогодні... ой, пардон, уже вчора на дні народження свого однокурсника. Я його знаю дуже добре, але все одно слухав минулі спогади роззявивши рота. З початком кризи він  сидить без роботи. Каже: "Куди не звернуся, то перше питання про вік. Коли чують 52 роки, то інших питань не виникає. Зразу прощаються".

Я сиджу собі і думаю, чи наші менеджери з персоналу (раніше це називалося начальники відділу кадрів) здуріли зовсім, чи вони взагалі на голову хворі? Їх в першу чергу зміст цікавить чи форма? Їм треба робота чи вік виконавця роботи? Він має  досвід  радіо, телебаченні, був автором сценаріїв для документального й ігрового кіно. Зокрема, я подивився не так давно розкішний фільм про Маргариту Криницину, ту, що Проню Прокопівну зіграла в "За двома зайцями",  і з подивом у титрах прочитав, що сценарій написав для нього Микола Костюков - так звуть мого однокурсника. Я працював з ним разом і знаю, що він талановитий і гнучкий чоловік. Може працювати для різних аудиторій. Ну хоч би конкурс влаштували між ним і 25-30 річними претендентами на посаду. Я голову даю на відсіч, що там, де юним хлопчикам треба, образно кажучи штангу тягати, то йому досить пальцем поворухнути. Але, здається, нашим роботодавцям треба шашечки, а не їхати.